Новини
19.01.2013 На відродженій фабриці «Жіноча праця» у Клембівці завершили навчання персоналу Зараз підприємство працюватиме в одну зміну, а у перспективі – три зміни та випуск продукції на 200 тисяч гривень щомісяця
Повернутися до новин

Менше року минуло з того часу, як у Клембівці урочисто відкрили новий корпус фабрики української вишивки «Жіноча праця». Її відродила онука колишнього багаторічного директора знаменитого підприємства Миколи Калетника, а нині народний депутат України Оксана Калетник, залучивши для цього інвестиційні кошти.

«Жіноча праця» - це не просто історія, вважає Оксана Миколаївна. Фабрика була творчим осередком, який розвивав культурну спадщину нашого народу, причому спадщину такого високого духовного й естетичного рівня, що нею могла б пишатися будь-яка нація.

Сучасна «Жіноча праця» - це високотехнологічне виробництво. Підприємство обладнано комп’ютеризованими машинами для вишивки та пошиття виробів. Нова техніка потребує професійних кадрів, котрі б досконало знали технології та вміли працювати на складних верстатах. Саме тому майже півроку тому на фабриці було організовано курси професійного навчання Ямпільським районним центром зайнятості.

Днями на фабриці відбулася ще одна важлива подія – 11 слухачок, а це молоді жінки та дівчата, отримали посвідчення набутої на курсах професії вишивальника 3-го розряду.

Посвідчення зі щирими побажаннями успіхів у праці вручили народний депутат України Оксана Калетник, директор Вінницького обласного комунального підприємства «Навчально-курсовий комбінат» Марина Намисловська та директор Ямпільського районного центру зайнятості населення Анатолій Передерко. Перед цією подією робітниці складали іспит на знання теорії і практики, отримавши високі оцінки як від Марини Намисловської, так і майстра-наставника Марії Зарічної, яка викладала курс ручного вишивання. Втім про успіхи вишивальниць свідчили численні зразки виставленої продукції, яка вже користується попитом у ямпільчан. Про це розповіла виконавчий директор ТОВ «Жіноча праця» Жанна Ярмоленко: «Ми поєднуємо якість і доступну ціну. Саме сучасні технології дозволяють нашій продукції бути конкурентоспроможною на ринку».

«Зараз ми працевлаштували 11 дівчат, і в майбутньому, коли фабрика запрацює на повну виробничу потужність, будемо збільшувати кількість працюючих, для чого й надалі співпрацюватимемо з центром зайнятості, - додає генеральний директор Наталя Чайковська і ділиться найближчими планами: - Наші плани дуже чіткі. Фабрика має вийти на прибутковість вже до кінця поточного року. Вже зараз маємо замовлення від достатньо великих торговельних мереж в Україні. Є плани участі нашої продукції у виставці за кордоном у Німеччині. Хочемо вийти не тільки на внутрішній ринок, а й закордонний».

«На фабриці працює сучасне технологічне обладнання, - доповнила колегу Жанна Ярмоленко. - Сорок чотири комп’ютеризованих вишивальних механізми, дозволяють за одну зміну випустити, приміром, 88 сорочок-вишиванок, або 500 штук кухонних рушників. Загалом щомісяця фабрика може виробляти продукції щонайменше на 200 тисяч гривень».

Зараз підприємство працюватиме в одну зміну, у грудні планується перехід на півтори зміни, а в перспективі - на 3 зміни. Все залежить від професіоналізму команди, їх вміння витримувати темп і виконувати виробничі норми. Вони повинні забезпечувати фінансову стабільність фабрики, давати не тільки заробітну плату працюючим, а й сприяти подальшому розвитку виробництва.

В асортименті переважатиме продукція машинної вишивки, і на фабриці докладають зусиль, щоб з допомогою машин переносити на полотно узори, розроблені клембівськими майстринями та художниками у 60-70-і роки. Для цього вже відреставрували альбоми із зразками таких узорів, які збереглися на фабриці.

Не відмовляються тут і від виробів з ручною вишивкою – вже в жовтні кілька надомниць отримають перше замовлення.

Повчальним було спілкування з вишивальниками Оксани Калетник. Вона говорила про необхідність знати не тільки роботу машин, а й розуміти, за якими законами працює виробництво і що треба для того, щоб воно було високоприбутковим, перспективним, приносило моральне та матеріальне задоволення.

«Ми розпочинали будівництво фабрики як соціальний проект, в який інвесторам не дуже вигідно вкладати гроші, - підкреслила Оксана Миколаївна. - Для того щоб він окупився, люди мають так побудувати всі внутрішні виробничі процеси, щоб кожен день у них було розуміння, що зроблено, і що зароблено, відчувалась відповідальність за справу».